Народився 28 січня 1935 року в Києві (Україна). Почав навчатися гри на фортепіано у 16-річному віці. Студіював економіку в Київському державному (нині Національному) університеті ім.Т.Г.Шевченка (1951-1956), а водночас - фортепіано й теорію музики (приватно до 1954 року) та в Київській державній консерваторії ім. П.І.Чайковського (нині Національна академія музики України) - композицію як студент у проф. Л.Ревуцького (1954-1956), відтак як студент і аспірант у проф. Б.Лятошинського (1956-1962) Закінчив консерваторію (1959) й аспірантуру (1962), згодом там викладав теорію й композицію (1966-1969). Його дипломний твір, “Чотири українські народні пісні” для хору й оркестру, отримав І премію на Всесоюзному конкурсі молодих композиторів (1959) та був високо оцінений Д.Шостаковичем.

На початку 1960-х років він разом з В.Сильвестровим, В.Годзяцьким, В.Загорцевим та іншими сформували групу музикантів, пізніш названу “Київським авангардом”, що вивчали творчість Стравинського, Бартока, композиторів Другої Віденської школи (Шенберґа, Веберна, Берґа), а також Вареза, Кейджа, Фельдмана, Ксенакіса, Беріо, Лютославського та інших пост-серійних аванґардових композиторів (зокрема польських). Через розходження з ретроґрадними тенденціями офіційних музичних кіл СРСР члени “Київського авангарду” зазнавали різного роду утисків, що врешті-решт призвели до розпаду цієї групи.

У 1970-х працював як вільний композитор у Києві, зокрема у жанрах театральної та кіномузики.

1981 року поїхав з України до Москви, де працював вільним композитором та перекладачем і редактором часопису “Советская музыка” (нині “Музыкальная академия”), а 1989 року - до США (на запрошення Українського Музичного Товариства), де був композитором-резидентом при Українському Інституті Америки в Нью-Йорку (1990-1994).

Отримував замовлення від ансамблю Континуум, який дав концерт-ретроспективу його творів (Нью-Йорк, 1992), вивчав комп'ютерні музичні технології, виступав з гостьовими лекціями про сучасну укра-їнську музику в університетах Америки та інших країн. Зараз мешкає в Нью-Йорку, працюючи як композитор та церковний органіст.

Оприлюднив декілька статей (“Советская музыка”, 1969, №2, та 1988, №10; “Die Musik”, 1989, Nо.1), зробив низку важливих перекладів на російську та українську мови (Е.Кренек “12-тоновий контрапункт”; Г.Єлінек “Введення до 12-тонової композиції”; тощо). Видав українсько-анґлійський та анґло-український словник.

На початку періоду пошуків характерними рисами його музичного стилю були дисонансовий контрапункт і асиметричні поліритмічні комбінації. Після 1964 року він раптово відійшов від цього стилю, звернувшись до компонування циклів вокально-інструментальних та інструментальних п'єс в афористичній манері пост-веберніанців, з алеаторними ритмами, елементами часової нотації Лучано Беріо та сполученнями незвичних тембрів. Кульмінацією всієї його творчості 1960-х стала світова прем'єра одного з найамбітніших його творів мелодрами “Море” на Музичному тижні Ґаудеамус (Роттердам, Голландія, 1971). Водночас, у циклі п'єс “Гомеоморфії”, він почав розвивати стиль, який сам визначив як “структурний мінімалізм”. Пізніша його творчість позначена потягом до комплексного стилістичного синтезу, який він називає “стилістичною модуляцією”.

Його доробок включає симфонічну, інструментальну та вокально-інструментальну музику, а також музику для театру та кінематографу.

Хоч його музика і не часто виконувалася в СРСР, вона проламала кордони і посіла помітне місце на фестивалях Нової музики, зокрема на фестивалі “Варшавська Осінь”, де німецький піаніст Алоїс Контарскі виконав його твір “Гомеоморфія 2” (1970). Зараз його твори посідають важливе місце у програмах молодих українських та закордонних музикантів-виконавців.

Член Національної Спілки композиторів України, який мешкає у США.