Народився 10 вересня 1934 року в Симферополі (Україна). Навчався у Симферополі у Кримському музичному училищі, а відтак у Московській державній консерваторії ім. П.І.Чайковського (1953-1958) - як композитор у проф. С.Богатирьова (що був також професором Харківського інституту мистецтв (Україна), та одним із засновників Харківської композиторської школи) та як піаніст у проф. В.Натансона. Там-таки навчався як композитор в аспірантурі у проф. Д.Кабалевського та проф. Т.Хрєннікова (1958-1964 з перервами). 1965 року повернувся до Симферополя (Крим), де працював головно як вільний композитор.

Творчість поділяється на московський (1953-1965) та кримський (1965-) періоди. Перший охоплює роки навчання в Москві, коли композитор, що вважався одним з найталановитіших студентів Москов-ської консерваторії 50-60-х років (поряд з Б.Чайков-ським, Р.Щедріним, А.Волконським, Е.Дєнісовим, А.Шнітке, С.Ґубайдуліною) та “провідником мос-ковських модерністів”, намагався засвоїти технічні досягнення західного аванґарду та сполучити їх із традиціями російської, “російської орієнтальної” (з кримськими мотивами) та совєтської музики. Працюючи водночас для музичного і драматичного театру та кіно, став відомим через музику до кінофільму “Звичайний фашизм” (“Обыкновенный фашизм”) режисера М.Ромма (1965-1966).

У 1965 році композитор пережив кризу, за власним зізнанням “побачив візію (янґола)” та поїхав з Москви до Криму (де 988 року в Херсонесі київський князь Володимир прийняв водохрещення за православним християнським обрядом). Там він відсторонився від ідеологічних та стилістичних мистецьких змагань і присвятив творчість образам та ідеалам християнської релігії, ставши одним із “загадкових” композиторів ХХ століття, що спочатку були відомі лише у вузьких колах прихильників. Головний доробок приблизно 15-ти “візіонерських” наступних років (1965-1980) - 13 симфоній (що 12 з них, головно за єванґельськими та апокаліптичними мотивами, складають 3 велетенські цикли), “Stabat mater”, “Requiem” та III фортепіановий концерт “Ave Maria”. Музична поетика цих творів виразно лірико-драматична. Головна мета передати почуття космічних вібрацій, взаємозв'язок Людини, Природи й Бога. Для цього композитор вважає необхідним вживати засоби як класичного, так і модерного мистецтва. Внаслідок виникає певна поміркована полістилістика, але вона контролюється через оригінальну концепцію компози-торського письма - “гіперфонію” та “супертональність”, коли “клітини” мелодії, гармонії й ритму пересуваються у своєрідному двічі рухомому контрапункті. Деякі критики вважали, що стиль цього періоду, маючи неоромантичні й постмодерні прикмети (що їх деякі інші сприймали як банальність та еклектику), у часі попередив стилістику деяких пізніших творів Г.М.Ґурецького, Ґ.Канчелі, А.Пярта, В.Сильвестрова, вплинув на Ю.Буцка, А.Ґоловіна, а також, А.Шнітке (у межах власного стилю) використав деякі караманівські музичні ідеї.

Від початку 1980-х, по завершенні “візіонерського” періоду, композитор опрацьовує ранніші твори, пише музику для театру й кіно та санкціює виконання симфоній у Києві під нереліґійними “псевдонімами”.

Наприкінці 1980-х та у 1990-х його творчість нарешті здобуває належний успіх у світі. У Симферополі щорічно проводиться конкурс юних піаністів його імені.

У доробку: балет; містерія; мюзикл; музичний спектакль з балетними номерами; хорові твори й цикли творів кантатно-ораторіального жанру; романси та вокальні цикли для голосу з фортепіано чи камерним ансамблем; 24 симфонії, в тому числі 3 цикли 4-х симфоній “Совершишася”, що мають виконуватись в одному концерті; 2-х симфоній “In Amorem Et Vivificantem”; та 6-ти симфоній “Бысть” (Симфонія №25 “Небесный Иерусалим” - “Небесний Єрусалим”, 1985, була лишень скіцована); концерти для інструментів соло з оркестром - 3 фортепіанові, 2 скрипкові та 1 трубний; “Орієнтальне капричіо” для скрипки з оркестром; 2 симфонічні поеми - “Казка”, “Ангарстрой”; 2 оркестральні сюїти - “Лісові картинки”, джазова; симфонічна поема-сюїта “Героїчні танці”; 4 увертюри - “Героїчна”, “Святкова”, “Крим-ська”, “Весняна”; камерна музика різного складу, у тому 3 струнні квартети, романси для струнного квартету і фортепіано; “Музика” для скрипки та фортепіано, “Музика” для віолончелі та фортепіано, п'єси для духових інструментів (гобоя, кларнета, 2-х гобоїв, тромбона) і фортепіано; твори для фортепіано соло, в тому числі Сонати №№1-4, 6 Етюдів, “Музики” №№1-2, “Пролог, Думка та Епілог”, дитячі п'єси “Вікно в музику”, 5 Прелюдій та 19 концертних фуг, інші п'єси та цикли п'єс; “Гімн” Кримської Республіки; театральна та кіномузика.

Деякі з його фортепіанових творів опубліковано у Києві (“Музична Україна”) та в Москві. Серед виконавців: піаніст В.Віардо, дириґенти А. де Альмейда, В.Ашкеназі, В.Федосєєв та інші. Звукозаписи: фірма “Decca”, “Marco Polo”, “Olympia”.

Заслужений діяч мистецтв України (1989), Народний артист України (1994), лауреат Премії ім. Б.М.Лятошинського (1996), Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка (2000); двічі лауреат Державної премії Республіки Крим (1992, 1994).

Член Національної Спілки композиторів України та Спілки композиторів Росії.